Насолода деструкції

Безумовно є своя специфічна насолода в руйнуванні та деструкції і це почуття не є протилежним до сатисфакції від творчості. Адже будь-яка смерть (руйнація) є початком чогось нового, зерно переходить в колос, брунька — в листок, гусінь — в метелика і так далі, всі це знають і розуміють. Але є ще задоволення від, так би мовити, абсолютної деструкції, коли ти ламаєш і руйнуєш, не заради творчого експерименту, а для того, щоб знищити річ (вбити людину) заради самого акту. Ці відчуття набагато солодші і глибоко хтонічні. На такі думки наштовхнуло мене ось це відео:









А як ви відноситесь до насолоди деструкції?

25 коментарів

Вадім Міхневич
Ненавиджу незворотні дії. Мені навіть антистресову пупирчатку лопати шкода, бо вона вже ніколи не стане такою гарною і наповненою, як була.
Відео — десь 95% кадрів викликають неприємний мороз по шкірі.
Роман Стадник
Вадиме, тоді життя має приносити тобі нескінченні страждання, адже в ньому так мало статики. Чи незворотні дії, які ти ненавидиш, мають йти від тебе?
Вадім Міхневич
«Статика» — це не зовсім вдалий антипод до незворотньої дії, у моєму випадку. Я б радше використав образ «коливання», або «спіраль».
Хоча і це також не зовсім те, що я мав на увазі.

Ось наприклад: якщо ти комусь натовчеш пику чи зламаєш руку, то це заживе, і, теоретично, є ймовірність того, що ти ще якось спілкуватимешся з цією людиною, не виключено навіть, що у дружній формі. А якщо людину вбити — то все, пипка, дія незворотня.
Або, інший приклад: книжка. Якщо сторінки порвуться, їх ще можна склеїти, і хоча книжка вже не буде виглядати цілою, вона залишиться книжкою, яку можна читати. А якщо її спалити, то все — з попелу її не відновити.
Таким чином можна підійти до концепції контрольованої, або часткової деструкції, яка певною мірою є початком чогось нового, як ти і писав. Це прийнятно. Це, по суті, трансформування, а не нищення.
А повне, безповоротне знищення, коли світ позбавляється якоїсь своєї фізичної чи (що важливіше) інформаційної складової — воно якось підсвідомо неприємно.
Олег Герман
Насолода від деструкції справді властива всім без вийнятку, навіть тому, хто, б«ючи себе п»яткою в груди, кричить, що він — найдобродушніша людина. Це один з видів психологічного «розвантаження»… «Антистресова пупирчатка» діє за тим самим принципом, тільки в меншому масштабі…
Роман Стадник
На власному досвіді знаю як приємно розбити дзеркало, чи мобільний телефон об стіну. Але разом з розвантаженням також відчувається ще вир емоцій, які, якщо не контролювати їх, можуть тебе так «навантажити», що буде і ще залишиться.
Олег Тудан
Ну мортидо еще никто не отменял.

А телефон об стену стоит бить только когда полностью уверен, что потом не будешь спрашивать всех знакомых :«Слышь, а нема телефона ненужного?»

Что касается вихря эмоций, то я слышал про некий термин «ид», придуманный Ницше. Мне он встретился в книге «Бунт на продажу», которую сейчас читаю. Короче, весь хаос идет именно от этого «ид». Но потом врывается Гоббс и говорит, что никакого «ид» нет.

Вобщем, та еще история.
Олег Герман
… можливо, ще з тієї причини, що його придумав не Ніцше=)
Олег Тудан
Омг, я сказал Ницше? Я Фрейда имел ввиду, одновременно читая пост в ЖЖ про Ницше.
Олег Тудан
Кстати, приведу цитату из текста, из-за которого запутался:

«У Ницше есть всего одна идея, и она тупорылая. И это прекрасно. У Ницше нет идей, кроме идеи о сверхчеловеке. Сверхчеловек – его единственная идея. Я бы очень огорчился, если бы она была великолепной, ибо тем самым вся красота Ницше сошла бы на нет. Идея о сверхчеловеке узколоба и ещё примитивнее, чем её привычные трактовки. Я не понимаю, как этот идиотизм можно терпеть в своих мыслях! И ещё больше удивляюсь тем гениям препаратных практик, рассуждающих о себе как о нём.

«Человек – это канат, натянутый между животным и сверхчеловеком, – канат над пропастью» – так говорит Ницше из уст Заратустры. Но разве вам не понятно, что вашим человеческим органам никогда не быть под кожей сверхчеловека? Разве не понятно, что человек – это путь проходимый тоскливой обезьяной? Одному мне эта схема у Ницше кажется недостойной Ницше?

Оставьте свои трактовательства для своих снов. Ницше не требует истолкования и прочтений. Мысль Ницше красива как цветок. В действительности, содержание его мысли не имеет того значения, которое принято ожидать от этого мыслителя. Его поэзией мысли должно наслаждаться как растением, следует любоваться цветами не имея намерений. Ницше это весна мысли; не стоит пытаться добиться от этой красоты и жизни плодов. Толкователи Ницше смешны и нелепы – если захотят они истолкуют всё что угодно… …Но Ницше же поэт мысли, поэт родивший мысль как чувство и танец.

Что ж, я уже говорил, что неописуемо рад, что единственная идея Ницше – несказанное дегенератство. Ибо Ницше – танец мысли, красота мысли и её цветение. Ницше это поэзия мысли и не делайте с неё выводов. Наслаждайтесь красотой мысли.

Я вас уверяю, идея о сверхчеловеке – это не основная идея у Ницше – это его единственная идея и она тупорылая и воздействующая на простофиль.»
Олег Герман
Грубовато, зате правдиво=)
Роман Стадник
да-да мортидо

а телефонів я розбив стільки, що друзі послали би мене куди подальше, як би кожен раз в них просив, але ж продавці потриманих і крадених мобілок, та й в кінці кінців ломбарди, які продають свої застави. Останній моб якраз звідти :)
Адам Чесноков
В астрології екстремальні захоплення, смерть, руйнування, небезпеки для життя і секс належать до однієї енергії — енергії Скорпіона, бо з цим усім пов'язані сильні емоції. Наприклад, коли людина свариться, то биття посуди чимось нагадує статевий акт. Людина таким чином знімає емоційну напругу, у той час людина відчуває себе збудженою, а руйнування допомагають зняти напругу, а в момент руйнування відчувається задоволення.
Олег Герман
А секс яким чином «вписується» у цей перелік? Я чомусь думав, що він по своїй природі є індуктором зародження нового життя, а не перерахованого Вами в першому реченні. Ємоція — поняття чисто суб"єктивне, не можна її ставити визначальним критерієм, бо якщо взяти приміром «силу» (ступінь вираженості), то вийде, що дощ, фільм, слово, Василя Вірастюка і музику також можна віднести до однієї категорії, оскільки всі вони є (або бувають) сильними…
Може, той «Скорпіон» чогось не врахував?=)
Адам Чесноков
Ну, Олег, Ви якось розмірковуєте наче не з психологічної точки зору…
Спробую пояснити, хоч я не є психологом. Психологи ствверджуюь, що секс відіграє важливу роль у житті, також стверджують, що людина, в якої інтимне життя довго відсуттнє, відчуває роздратованість. Також відомо, що у багатьох тиранів, маніяків, насильників і т. п. були сексуальні проблеми.
А в своєму коментарі, я порівняв статевий акт з проявом агресії (биття посуди). Також Ви знаєте, що є таке понняття, як СУБЛІМАЦІЯ.
Олег Герман
Це не психологічна точка зору, а цілковита нісенітниця=) Сексуальні проблеми є у багатьох «не маніяків» та й, крім цього, Ви щойно вказали не сам секс, а його відсутність. То знову ж таки, навіть, якщо «Скорпіон» і не бреше, статевий акт слід поставити з іншої сторони «екватора»…
Але суть проблеми до дурного банальна: негативні емоції викликає будь яке розходження бажання людини з тим, що їй пропонує дійсність, навіть погода, що зіпсувала плани на суботу і неввічлива «бабуля» в тролейбусі.
Адам Чесноков
Яка нісенітниця? Я Вам пояснював, що зв'язок між агресивною поведінкою і сексуальними проблемами існує. Погоджуюся, що не у всіх випадках агресію викликають сексуальні проблеми, однак в окремих випадках зв'язок існує. Ось, наприклад, психологи стверджують, що Гітлер мав проблеми в інтимному житті. Ви це заперечуйте?
І ще, автор блогу запитує про відношення до насолоди деструкції. Тому я порівняв насолоду деструкції зі статевим актом.
Олег Герман
Чесно кажучи, ніколи не цікавився інтимним життям Гітлера=) Мене ледь вистачило прочитати «Mein Kampf» в українському перекладі і то закрались сумніви з приводу того, що ця книга була написана однією людиною… Об"єктивної інформації більше ніде не знаходив.
Якщо виходити з точки зору психофізіології, то сексуальне задоволення і задоволення отримане від розбитого об стіну мобільного телефону — різні за структурою і етіологією. Можливо, в чомусь Ваше зауваження слушне, але ставити конструктивний елемент (секс) і деструктивний (руйнація) в одну патогенетичну групу не слід.
Святослав Вишинський
В історії багато міфів. Особливо про особисте життя відомих людей. Прочитайте спогади останньої секретарки Адольфа Гітлера Траудль Юнге — там знайдете відомості в т.ч. про стан здоров'я райхсканцлера Німеччини в останні роки війни.
Адам Чесноков
Мемумари Траудаль Юнге не читав, однак ознайомлений більш-менш з життям Адольфа Гітлера. Він книгу «Моя боротьба» написав з Рудольфом Гессом. Після невдалого замаху у 1944 році у Гітлера, здається, розвинулася хволоба Паркінсона. У нього тряслася рука.
А про інтимне життя фюрера знаю, що більшість його коханок закінчували життя самогубством. Ось, що казала про нього його коханка і його двоюрідна племінниця Гелі Раубаль: «Мій дядько — чудовисько! Ви не уявляєте, які огидні речі він примушував мене робити».
Після невдалого замаху (операція «Валькірія»), Гітлер звелів деяких змовників повісити на фортепіанних струнах і зняти про це фільм. Фюрер любив переглядати часто цей фільм. З цього епізоду видно садизм.
А тут знайшов цікавий психологічний аналіз особистості Гітлера:
bibliofond.ru/view.aspx?id=473119#1
А Олегові відповім, що на речі слід дивитися не лише з позитивної сторони для того, щоб мати повні уявлення про них. Ось візьмемо кохання. Хіба кохання — це тільки щастя, ейфорія, добро. Ні. Коханння — це також страждання, смуток. Через нерозділене кохання бувають самогубства, злочини і ненависть.
Святослав Вишинський
Звіряйте джерела, з яких Ви черпаєте подібні речі — більшість із них серйозними істориками навіть не розглядаються, так як є або домислами, або частиною агітпропаганди часів II Світової війни. Це в т.ч. стосується т.зв. «Застільних бесід» та ін. псевдодокументів, хоча в популярній літературі на них прийнято посилатись найчастіше. Фільм про фортепіанні струни — Ви колись його бачили чи зустрічали в кіно-архівах? Така бурна фантазія деяких авторів відверто дивує.
Олег Герман
Ми говорили не про «повні уявлення», а розглядали конкретну ситуацію. Навряд чи є необхідність мірятись ерудицією. Я свою позицію обгрунтував, Ви маєте право її не сприйняти, не отримавши при цьому насолоду від деструкції=)
Адам Чесноков
Так, в історії є багато домислів. Ось, наприклад, читав, що радянською пропагандою було видумано, що при кінці війни Гітлер наказав затопити метро в Берліні у якому знаходилося багато німецьких поранених солдатів і мирних жителів, а насправді затоплення сталося через вибух під час бойових дій. Але існування концтаборів, газових камер — це історичний факт. Хіба можуть таке організовувати люди з нормальною психікою?
Святослав Вишинський
Газові камери багато істориків оспорюють так само, як і наявність біологічної зброї в Саддама Хусейна. Концентраційні табори, між іншим, були і в США — в них у роки війни утримувались усі особи японського походження. Тобто не слід дивитись на історію виключно через чорно-білу плівку — вона значно складніша, як і людська психіка.
Адам Чесноков
Ви, Святославе, наче виступаєте адвокатом Гітлера… Ну — це ваша справа.
Є такі "історики", які стверджують, що не було голодомору в Україні, рересій, наприклад, про це може говорити Дмитро Табачник. Історики — це як астрологи, але події минулого уже відбулися, а вони не знають точно як було насправді. Ганьба таким історикам!
Святослав Вишинський
Я виступаю адвокатом критичного мислення, а не міфотворення. Якщо Вам подобається дивитись на минуле крізь призму популярних домислів — це Ваша справа. Історики є різні, але оскільки ми не історики, то залишимо їхні дискусії їм самим.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте